Кохання з погляду науки

Що таке любов? Що означає кохати? Як треба кохати? Що таке сімейне життя? Які переваги та які недоліки є у коханні? На ці питання давно нам відповідають класичні витвори мистецтва: література, музика, живопис, скульптура. Художники, поети, письменники, скульптори, будь-яка людина – всі єдині у своїх відчуттях, хоч і різних, але схожих. «Метелики в животі, людина-дивак, втратив голову…» – стільки виразів, що характеризують почуття любові!

Але все-таки, що являє собою це почуття? Що є любов, а що цією самою любов’ю не є? Звичайно, у кожного свої погляди на прихильність людини, але в цій статті ми розглянемо погляд науки. Отже, хімія кохання…

Наукове визначення любові досить просто і надто незрозуміло для глибоких і тонких творчих особистостей, котрі оспівують любов. Кохання – це просто хімічні реакції у нашому організмі, переважно у мозку.

Кохання з погляду науки

Звичайно, нічого романтичного в цьому немає, та й об’єктом любові може стати абсолютно будь-яка людина. Часу, коли ваш мозок запустить механізм хімічних реакцій, ніхто не знає. Але ми знаємо риси, які ми підсвідомо оцінюємо у людях, є ключовим чинником під час виборів об’єкта любові.

Для нас дуже важливими є рухи потенційного партнера (55 % від усіх факторів). Мозок аналізує мову тіла людини і шукає якісь відповідні сигнали зацікавленості з протилежного боку. Чим більше рухи людини підходять вам, тим з більшим успіхом ви закохаєтеся в неї. Не останній рядок займає голос і тон, зміна частоти голосу (38 %). Реакція на висловлювання партнера та її вибір слів становить 7 % від загальної кількості чинників.

Адреналін, дофамін, вазопресин, окситоцин, серотонін – це ті речі, які виділяються за вашої закоханості. Чого ж позитивного є в коханні?

Адреналін виділяється на початку відносин і збільшує ваші фізичні здібності. Це як би гормон страху, але наш мозок все одно виділяє його на початку стосунків. Можливо, ми боїмося не сподобатися партнеру, боїмося щось недоговорити, щось не так зробити і т.п.

Кохання з погляду науки

До адреналіну підключається дофамін. За допомогою цього нейромедіатора ми отримуємо відчуття задоволення та можливість безперервної діяльності. Ми хочемо менше їсти, менше спати, отримуємо додаткову енергію та сили.

Серотонін змушує нас думати про наше кохання. Причому він настирливо каже нам: «думай». І ми думаємо, що дивно. Цей нейромедіатор не дозволяє нам перемикатися на інші речі, що ще більше збільшує нашу прихильність.

Кохання – прекрасне почуття, нехай не до кінця вивчене і зрозуміле, але прекрасне. Закохані люди мають крила, мотивацію, сили, хоч і затуманений розум.

Похожие статьи

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *